Пам’ять – нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок української історії написано криваво-чорним кольором. Читаєш і подумки здригаєшся від жаху. Особливо вражають сторінки, де викарбовано слова про голод. «Немає страшнішої смерті, ніж повільна смерть від голоду». А так вмирала майже вся Україна.

Мало знайдеться не тільки в історії України, а й світу, таких жахливих трагедій, як Голодомор 1932-1933 років, який випав на долю народу найродючішої і найблагодатнішої землі – України. Голод – це не тільки смерть, а й духовна руїна, знищення здорової народної моралі, втрата ідеалів, занепад культури, рідної мови, традицій. Люди пухли від голоду, вимирали цілі села. Голодуючі сім’ї їли кукурудзяні качани, стебла, просяне лушпиння, стручки акації, сушену солому, трави, гнилі кавуни і буряки, а також м’ясо домашніх тварин і дохлих коней. Голод охоплював територію з населенням 60 млн. чоловік, а число жертв досягло 7,5 мільйона. У селах навесні 1933 р. почалося трупоїдство і людоїдство. Зареєстровано 10 тис. судів над людоїдами.

Меншим за масштабами, але не за трагізмом був голодомор 1946–1947 рр. в Україні. Кажуть, що народ, який не знає своєї історії, не може мати майбутнього. Саме тому необхідно пам’ятати, знати про такі сумні події, як голод1932–1933 рр. та 1946–1947 рр., про його причини і наслідки, щоб у майбутньому не допустити подібної трагедії. Саме з цією метою в нашому закладі освіти проведено 21–22 листопада класними керівниками 1–11 класів: уроки пам’яті, тематичні бесіди «Голгофа голодної смерті», «Запали свічку..», години спілкування на тему «Голодомор очима живих свідків», «Пам’ять не стирається віками», «Під подихом голодної смерті», «Є пам’ять, якій не буде кінця». Організовано перегляд кінофільмів старшокласниками «Хлібна гільйотина», «Поводир», 3–5 класами мультфільму «Голодний дух».

У нас, українців є традиція: коли людина помирає, запалюють свічку, щоб душа летіла при світлі і знайшла свій прихисток у потойбіччі. А, оскільки, у 1933-му померлим ніхто не світив свічки, то душі їхні досі неприкаяні і не можуть опікуватися нами.

Отже ми з вами сьогодні, о 16 годині запалимо Свічку Пам’яті. Хай же пам’ять про всіх невинно убієнних згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі.