Сьогодні, 4 листопада, в нашому ОЗО класні керівники 1-11 класів провели години спілкування на тему: «Буковинське народне віче 3 листопада 1918 року: історія і пам’ять» Під час годин спілкування було відзначено, що Буковинське віче було закономірним результатом українців краю в добу свого національного відродження протягом щонайменше півсотні років. Адже, в Буковині, українці складали відносну більшість у краї і разом з румунами творили абсолютну – майже у три чверті населення – більшість «окремого коронного краю – герцогства Буковина». При цьому, північні повіти Буковини були заселені переважно українцями, а румуни складали більшість у південній частині Буковини.

До здобутків українства передвоєнної доби варто віднести розгалужену інфраструктуру національного руху: наявність щоденної газети «Буковина», функціонування в краї кількох українських і німецько-українських гімназій (Чернівці, Вижниця, Кіцмань), кафедри української мови і літератури у університеті, якою тридцять років завідував професор С. Й. Смаль-Стоцький. Епіцентром масового українського життя був Український Народний Дім. Однак, перебравши владу, українці не змогли її втримати, не вистачало сил.

Сьогодні про події більш як столітньої давності нагадують локації української боротьби і пам’яті: будівлі, площі і вулиці, названі іменами наших національних лідерів – Омеляна Поповича, Степана Смаль-Стоцького, Миколи Василька, Буковинського віча у Чернівцях та інших населених пунктах. А ще меморіальні дошки на стінах будівель та на Театральній площі, де колись наші предки боролися за Україну і заявили про свої одвічні прагнення приєднатися «до свого пня, до золотоверхого Києва».