Довготривалий проєкт для педагогічних працівників «Історія моєї школи» Розділ I. «Вчитель про вчителя» Все починається змалечку: любов до батьків, до природи, до Батьківщини, до роботи і, навіть, до життя. Але любов до навчання – починається зі школи: з першого дзвоника, з вчителя, який тобі сподобався, з його підтримки, з його пояснень та вчительських добрих очей. І це все стимулює та захоплює учнів, адже вчитель – це наш керманич, наставник, провідник у життя, який слідкував за тим, щоб ми не заблукали або раптом не впали, щоб ми «знайшли себе» та здобули омріяну професію. Василь Сухомлинський писав: «Величезна виховна сила школи народжується там, де в людини, перед якою тільки відкривається життя, є улюблений учитель». Саме таким улюбленим учителем – є, був та буде, в моїй пам’яті та пам’яті моїх однокласників – Шевчук Іван Петрович. Дуже сумно та боляче усвідомлювати, що він відійшов у вічність. Завдяки своїй мудрості, справедливості, урівноваженості Іван Петрович був справжнім педагогом, гарним викладачем, незамінним наставником, ерудованим керманичем Зарожанської середньої школи. Народився Іван Петрович у 1934 році в селі Ширівці Хотинського району. На той час територія знаходилася під окупацією Румунії.…

Довготривалий проєкт для педагогічних працівників «Історія моєї школи» Розділ I. «Вчитель про вчителя» Усе найкраще починається з любові. Серед учителів є такі, від спілкування з якими отримуєш особливу радість, бо вони багаті душею. До них належить Музика Ніна Василівна – людина щирого серця, мудра й тактовна, чудовий педагог, справжній професіонал своєї справи, досвідчений учитель біології та трудового навчання. Ніна Василівна – творчий натхненник дитячих доль, справжній майстер своєї справи, учитель вищої категорії, вчитель – методист. За творчу наснагу, вимогливість та результативність у роботі їй присвоїли звання «Відмінник освіти України». Педагогічним кредом Ніни Василівни стало плекати в дитячих душах любов до ближнього й навколишнього середовища. Народилася Ніна Василівна морозного, лютневого дня, мабуть, це й позначилося на характері та виборі життєвого шляху: у всьому шукати сонячний бік, розтоплювати лід байдужості і ніколи не відступати перед труднощами. Усьому цьому завдячує родині, вірі в людей та маминій працьовитості, батьковій відповідальності та вимогливості. Після закінчення 8 класу Клішковецької середньої школи вступила до Камянець-Подільського кооперативного училища, де оволоділа швейною справою і в 16 років почала працювати у швейній майстерні Клішковецького сільпо, де наставником була Луценко Юлія…

Довготривалий проєкт для педагогічних працівників «Історія моєї школи» Розділ I. «Вчитель про вчителя» Усі стежки – від шкільного порога. Початок кожної професії у майбутньому житті починається зі школи. Ключ до всіх духовних багатств світу – у нього, шкільного наставника. Професія вчитель у всі часи була й залишається найпочеснішою. Уміння передавати свої знання – це талант. Мені пощастило в житті, бо навчалася в школі, де давали знання досвідчені, розумні, талановиті педагоги. Та серед них була та, уроками якої я захоплювалася, чекала їх із нетерпінням. Мій учитель, моя мама – Балук Галина Василівна. Народилася вона в мальовничому селі, у багатодітній родині. Була найстаршою та завжди допомагала своїм братам та сестричкам. Саме тому обрала професію педагога. Закінчивши Чернівецький державний університет, була направлена на роботу в Шировецьку середню школу. Учитель англійської мови, творча особистість, людина, яка любить усіх і все, що її оточує. Ніжна посмішка та душевне тепло, ласкаві очі постійно зігрівали й підтримували вихованців, які на перервах оточували свого улюбленого вчителя. Вона була рівна з учнями, майже ніколи не підвищувала голосу. Проте навіть тихе зауваження викликало сором, і кожен учень намагався виконувати завдання…

Довготривалий проєкт для педагогічних працівників «Історія моєї школи» Розділ I. «Вчитель про вчителя» Долею кожній людині судилося стати учнем, трудівником, учителем і просто громадянином суспільства, у якому він живе. Кожному з нас довелося пройти свою школу життя і мати своїх учителів, які стали добрими, вірними друзями, наставниками, прикладами для наслідування. Безперечно, ми пам’ятаємо всіх своїх учителів і щиро вдячні їм за науку. Їх вміння, майстерність, мудрість, знання впливають на обрання нами майбутньої професії. Якщо б не було Вчителів, ми б залишилися без крил, не злітали б у небо, адже саме їхніми зусиллями виростають у нас ці крила. Саме вони висівають у наших серцях розумне, добре і вічне. І наш обов’язок – бути вдячними їм за це. Мені надзвичайно пощастило здобувати міцні знання з української мови та літератури у вчителя, яка прищепила в мені любов до рідного слова, ділилася безцінними знаннями, досвідом роботи, навчила мене сумлінно працювати – Мельник Валентина Павлівна. Пригадую, коли вперше познайомилася з нею. Я була одинадцятикласницею. Вибір майбутньої професії і складання ЗНО – ці питання найбільше хвилювали мене. Завдяки Валентині Павлівні я успішно склала іспит з української…

Довготривалий проект для педагогічних працівників «Історія моєї школи» Розділ l «Вчитель про вчителя» Немає такої шанованої людини у світі, звичайно, після матері й батька, як перша вчителька. Вічний ідеал,кумир, приклад. Хочемо ми того чи ні, образ першої вчительки закарбований у наше серце. І крізь роки спогади про перші шкільні роки залишаються яскравими та зворушливими. Напередодні Дня працівників освіти, мені хочеться поринути в дитинство. Той чарівний світ повʼязаний із незабутніми спогадами про мою першу вчительку, дорогу для мене людину – Боштан Євдокію Федорівну. Учительство – це її життєва стежина. Вибрала вона її, мабуть, з волі Всевишнього. Ішла цією стежиною не сама, а вела за собою багато крихіток – «юних рослин раю». Євдокія Федорівна навчила нас вчитися, спілкуватися з природою, книгою, людьми. Пробуджувала в серцях своїх маленьких учнів мрію, запалювала палке бажання досягти її, формувала прагнення утвердитись у житті й залишити яскравий світ по собі. Іншими словами, вчила,виховувала, любила по-материнськи. Розумна,охайна,завжди усміхнена,щира,справедлива-саме такою я її запамʼятала. А як вона раділа нашим перемогам! Євдокія Федорівна завжди хвалила й заохочувала краще працювати. Це було для нас великим стимулом, і кожен намагався перевершити себе. Коли…

Довготривалий проект для педагогічних працівників «Історія моєї школи» Розділ l «Вчитель про вчителя» Вчитель – це не професія, це покликання. Скільки мудрого, вічного, щирого у цьому слові. Саме ця професія одна з найшанованіших, найпочесніших та найвідповідальніших професій. Сьогодні мені, будучи вчителем, хочеться поринути у дитинство. У ті щасливі дні, коли я, у 2008 р. ще тільки-но переступила поріг школи. Той чарівний світ дитинства пов’язаний з незабутніми спогадами про мою першу вчительку, дорогу для мене людину – Галичанську Сніжану Степанівну. Вона-досвідчений педагог, яка не тільки вчила, а й виховувала у своїх учнів чуйність, людяність, доброту. Завжди підтримувала нас: знаходила влучне слово, її очі випромінювали стільки тепла, що наші маленькі серця наповнювались радістю – і смутку, як не було. Сніжана Степанівна була для нас другою мамою та найкращим другом, який вміє вислухати, заспокоїти і зберегти таємницю. Згадую, як вона раділа моїм маленьким перемогам. Саме для мене Сніжана Степанівна залишила у памʼяті тільки теплі спогади. Завжди стильно одягнена, привітна, людяна, досвідчена. До душі припали манери спілкування, любов до праці, витримка, наполеглевість, позитив… Вона стала для мене прикладом! З ранніх літ, рівняючись на неї,…

Довготривалий проект для педагогічних працівників «Історія моєї школи» Розділ l «Вчитель про вчителя» У кожного з нас в пам’яті своя шкільна стежина. Проходять роки, і вона стає великою дорогою довжиною в життя. І дуже важливо, хто йде поряд, хто відкриває людині вікно в цей дивовижний світ. Які ж почуття переповнюють дитячі, щирі душі, коли вони чекають свого вчителя: страх чи цікавість, захоплення чи невпевненість?!... Та коли до класу входила Морару Євгенія Тимофіївна, щира і людяна, зникали дитячі хвилювання, з’являлися у дитячих очах цікавість, впевненість і довіра до педагога. Євгенія Тимофіївна була вчителем математики. Це людина, яка дуже серйозно ставилася до викладання свого предмета. Вона цілком присвячувала себе роботі, віддавала душевні сили, всю свою теплоту. Детально і цікаво пояснювала кожну тему, а ми з цікавістю слухали та виконували безліч нових завдань. Але час невпинно летить. На жаль життя не вічне! За роки своєї плідної праці, Євгенія Тимофіївна виховала не одне покоління, розв’язала тисячі проблемних задач і рівнянь. Спіть спокійно, наша вчителько. Ви вічні у вдячній пам’яті своїх учнів. Юлія Камбур, вчитель початкових класів ОЗО «Клішковецький ЗЗСО І-ІІІ ступенів»

В незалежній Україні день освітянина офіційно почали відзначати в 1994 році після того, як 11 вересня було видано Указ Президента України «Про День працівників освіти». Та ще задовго до цього дня працівники педагогічної сфери отримували почесті та вшановування як у світі, так і в самій Україні. 5 жовтня – офіційна дата Міжнародного Дня вчителя. Саме цього дня в далекому 1966 році, в Парижі відбулася Спеціальна міжурядова конференція, на якій були розглянуті питання щодо статусу вчителів. На конференції було прийнято важливий документ, який увібрав до себе перелік постанов про підвищення статусу педагогів в інтересах якісної освіти. Вперше Всесвітній день вчителя відзначався 5 жовтня 1994-го року. До цього святкування приєдналося понад 100 країн по всьому світу, серед яких Бельгія, Канада, Хорватія, Естонія, Німеччина, Грузія, Японія, Литва, Молдова, Нідерланди. У 2023 році День вчителів в Україні не збігається із Всесвітнім Днем учителів (World Teachers’ Day). Такий збіг припаде на жовтень 2025 року. Всесвітній день вчителя зарахований до системи міжнародних днів Організації Об’єднаних Націй (ООН). День працівників освіти Клішковецької ТГ відзначали в стінах нашого навчального закладу. Представлених до нагород освітян було багато, адже сумлінна…

Довготривалий проєкт для педагогічних працівників «Історія моєї школи» Розділ І «Вчитель про вчителя» Моя найдорожча і найулюбленіша вчителька. Шлях вчителя молодших класів обирають люди з великим і люблячим серцем, відкритою і щирою душею. Адже вони несуть відповідальність за дитячі долі, які вперше переступають поріг невідомого шкільного життя. Попова Лідія Григорівна, моя свекруха, моя наставниця, друга мама. Саме вона десяткам маленьких клішківчан відкрила світ літер та цифр. Вона з тих, хто засівав зерна розумного, доброго, вічного. Ступаючи на шкільний поріг дарувала кожному учневі велику любов і турботу. Ліда Григорівна не йшла на роботу, а завжди поспішала до дітей! Народилася на Черкащині в селі Полствин. У дитинстві пережила німецьку окупацію. Після війни у 1947 році разом з старшою сестрою Галиною Григорівною приїхали в Клішківці. Закінчила педагогічне училище. Стала першою піонервожатою Клішковецької середньої школи. Пізніше стала вчителем молодших класів. То були важкі часи. Учні були різного віку. Вчила дітей, а також займалася освітою неписьменних колгоспників, читала лекції у різних підрозділах колгоспу. Всю діяльність вчителів контролювали партійні органи. Лідія Григорівна мала гарний голос. Співала в учительському хорі, брала участь у драматичному гуртку. У 1969…

Довготривалий проєкт для педагогічних працівників «Історія моєї школи» Розділ І «Вчитель про вчителя» Учительська праця здається звичною й буденною: діти приходять на урок за розкладом, з’являється вчитель, щось пояснює, навчає, далі наступний урок з іншим учителем. Здається, буденна річ, але не завжди. Бувають такі уроки й такі вчителі, про яких згадуєш і довго пам'ятаєш. То що ж відбувається на уроці, коли тобі пригадуються і слова, сказані вчителем, і вираз його очей, жести? Здається, що він промовляє якісь особливі слова саме тільки для тебе особисто, хоча поруч сидять твої однокласники. На мою думку, що це той самий момент, коли вчитель вкладає душу у свою роботу, а своє серце віддає дітям. Мій класний керівник – Буряк Ольга Василівна. Вона була й залишається для мене якоюсь незвичайною людиною. Мені хотілося щоранку швидше потрапити до школи, бо вчителька буде знову розповідати щось цікаве й захоплююче. Вона була і вимогливою, і люблячою водночас. Ми всі для неї були і найкращими, і найрозумнішими, вона кожного з нас любила й любить зокрема, а не всіх загалом. Я навчалась в п’ятому класі в «дорослій» школі. Тут усе по-іншому,…