Довготривалий проект для педагогічних працівників

«Історія моєї школи»

Розділ l «Вчитель про вчителя»

У кожного з нас в пам’яті своя шкільна стежина. Проходять роки, і вона стає великою дорогою довжиною в життя. І дуже важливо, хто йде поряд, хто відкриває людині вікно в цей дивовижний світ. Які ж почуття переповнюють дитячі, щирі душі, коли вони чекають свого вчителя: страх чи цікавість, захоплення чи невпевненість?!… Та коли до класу входила Морару Євгенія Тимофіївна, щира і людяна, зникали дитячі хвилювання, з’являлися у дитячих очах цікавість, впевненість і довіра до педагога. Євгенія Тимофіївна була вчителем математики. Це людина, яка дуже серйозно ставилася до викладання свого предмета.

Вона цілком присвячувала себе роботі, віддавала душевні сили, всю свою теплоту. Детально і цікаво пояснювала кожну тему, а ми з цікавістю слухали та виконували безліч нових завдань. Але час невпинно летить. На жаль життя не вічне! За роки своєї плідної праці, Євгенія Тимофіївна виховала не одне покоління, розв’язала тисячі проблемних задач і рівнянь. Спіть спокійно, наша вчителько. Ви вічні у вдячній пам’яті своїх учнів.

Юлія Камбур,
вчитель початкових класів ОЗО «Клішковецький ЗЗСО І-ІІІ ступенів»