Довготривалий проєкт для педагогічних працівників «Історія моєї школи»

Розділ I. «Вчитель про вчителя»

Усі стежки – від шкільного порога. Початок кожної професії у майбутньому житті починається зі школи. Ключ до всіх духовних багатств світу – у нього, шкільного наставника. Професія вчитель у всі часи була й залишається найпочеснішою. Уміння передавати свої знання – це талант.

Мені пощастило в житті, бо навчалася в школі, де давали знання досвідчені, розумні, талановиті педагоги. Та серед них була та, уроками якої я захоплювалася, чекала їх із нетерпінням. Мій учитель, моя мама – Балук Галина Василівна.

Народилася вона в мальовничому селі, у багатодітній родині. Була найстаршою та завжди допомагала своїм братам та сестричкам. Саме тому обрала професію педагога. Закінчивши Чернівецький державний університет, була направлена на роботу в Шировецьку середню школу.

Учитель англійської мови, творча особистість, людина, яка любить усіх і все, що її оточує. Ніжна посмішка та душевне тепло, ласкаві очі постійно зігрівали й підтримували вихованців, які на перервах оточували свого улюбленого вчителя. Вона була рівна з учнями, майже ніколи не підвищувала голосу. Проте навіть тихе зауваження викликало сором, і кожен учень намагався виконувати завдання в міру своїх сил.

Мама… Від неї завжди віяло школою. Засинаючи, я бачила неньку за зошитами. Вона хвилювалася за кожного свого учня, за його злети та падіння, як за власну дитину, як за мене. Я відчуваю себе щасливою: образ учителя злився воєдино з образом моєї матусі. У житті кожної людини є справжній педагог, а мені пощастило двічі.

Вона занадто, як мені здається, прискіпливо ставилася до мого навчання, але я не хотіла її розчаровувати, бо мама завжди в мене вірила, незважаючи ні на що. Вона мій учитель, учитель – життя. Я ніскілечки не сумніваюся, що її любові, ласки та мудрості вистачило як для мене, так і для вихованців .

Мама – вчителька… Це трохи екстремально, але в той же час класно! Вона чудово знала та розуміла дитячі душі, тому дуже влучно давала поради. Я з самого дитинства хотіла бути схожою на свою маму та мріяла стати вчителем англійської мови. За все менi хочеться вклонитися моїй Учительцi, зiгрiти її серце своєю любов’ю i запевнити: «Я пам’ятаю Вашу науку. Вона – у моєму серцi, у кожнiй клiтинцi. Дякую долі за те, що подарувала мені маму-учителя».

Тетяна Пінтя,
вчитель англійської мови ОЗО «Клішковецький ЗЗСО І-ІІІ ст.»