Довготривалий проєкт для педагогічних працівників «Історія моєї школи»

Розділ І «Вчитель… про вчителя»

ГАЙДАМАЩУК НІНА САФРОНІВНА: БАГАТСТВО ДУШІ ВІДДАЄ ЛЮДЯМ

Вкотре заходжу на це подвір’я, і вкотре милуюся розмаїттям квітів, веселкою їх кольорів. А там, далі, виноградники, а за парканчиком – суниці рядками, рясна та пишна малина, що вже вдруге цьогоріч плодоносить, виграють на сонці червонощокі яблука, а як пахнуть груші! Гукаю: «Ніно Сафронівно!» і чую десь із саду: «Ходіть, ходіть ближче». Підходжу і бачу – збирає сливи, ця жінка, мов бджілка-трудівниця все встигає!

Н. С. Гайдамащук – моя вчителька французької мови, класний керівник, заступник директора Клішковецької середньої школи, а згодом – колега, наставник і порадник. І нині нам завжди є про що поговорити. Ніна Сафронівна для кількох поколінь школярів стала життєдайним джерелом розуму, добра, справедливості, ввічливості, стриманості, людяності і порядності. У кожній дитині і колезі бачила неповторну особистість, уміла вселяти віру. «Хороший вчитель пояснює, видатний – показує, а великий – надихає». Саме ці слова Вільяма Уорда по-справжньому характеризують Ніну Сафронівну, адже вона – творчий натхненник дитячих душ, справжній майстер своєї справи, вчитель-методист, відмінник освіти України, лауреат премії М. Н. Кривнюк-Мокряк. За її плечима 34 роки педагогічного стажу у стінах одного навчального закладу – Клішковецької середньої школи. Саме цю альма-матер вона закінчила із золотою медаллю. А після закінчення Чернівецького державного університету прийшла навчати дітей у рідну школу.

23 роки пропрацювала на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи. Відвідуючи уроки колег, завжди давала цінні методичні поради, передавала свій досвід, секрети педагогічної майстерності.

З глибини її душі і серця звучала музика радості і смутку, щастя і переживань. Ніна Сафронівна – зразок у всьому: викладанні предмета, проведенні різних заходів, спілкуванні з колегами, учнями, батьками. На її уроках ми вчилися співаючи, граючись, працювали з текстом газет, журналів, різними вправами підручника. Те, що ми називаємо сучасними інтерактивними методами, вчителька вміло використовувала ще у 80-ті – 90-ті роки. Щоденно йшла на уроки з великим оптимізмом, раділа успіхами учнів і колег, доводила усім, що школа, де вона працює, – найкраща, є колискою знань і любові.

Нині Ніна Сафронівна – поважний ветеран педагогічної ниви. Завжди радісно бачити її на шкільних святах, здається, що все навколо розквітає від щирої усмішки і доброго серця. Скільки життєвої сили в її очах!

Доля не завжди була прихильною до неї, боляче обпекла гіркою утратою: раптово загинув чоловік, залишилася з маленькими донечками на руках. Та мужня і терпелива жінка з Божою поміччю боролося із життєвими труднощами, їй завжди допомагала матір покійного чоловіка. Міцною і надійною підтримкою став для неї Григорій, з котрим поєднала свою долю та розділила радощі і труднощі життя. Донечки підросли, отримали дипломи спеціалістів: Людмила за фахом медика, Галина – педагога. Зяті, («ні, сини!», каже Ніна Сафронівна) Василь і Олександр цінують і поважають матір своїх дружин. Втішається бабуся розумними і добрими онуками – Вікторією, Віктором, Сергієм і Олександрою, а найбільша радість – правнуки.

І хоч у круговерті життєвих турбот не часто вдається побачити Н. С. ГАЙДАМАЩУК та поговорити з нею, але такі зустрічі чи телефонні розмови є дорогою розкішшю та завжди бажані, бо ж тоді вкотре вдається почерпнути з багатства її років безмежної щедрості душі, яку вона без останку віддає людям.

Світлана Палагнюк,
Вчитель ОЗО «Клішковецький ЗЗСО І-ІІІ ст.»