Довготривалий проєкт для педагогічних працівників «Історія моєї школи»

Розділ І «Вчитель… про вчителя»

Класна «мама», мудрий порадник та наставник…

Справжнього вчителя не забувають і згадують все життя, по ньому звіряють свої вчинки, звертаються за порадою. У всіх у шкільні роки були такі педагоги – мудрі порадники, відкривачі нових горизонтів, ті, чия фаховість допомагала здобувати якісну освіту, пройти через проблеми і переживання, долати труднощі. Саме завдяки таким учителям ми стали справжніми людьми.

Мені надзвичайно поталанило мати таких чудових учителів. Пам’ять про рідну Клішковецьку середню школу, пізніше – гімназію, зігріває і надихає. Згадую свою першу учительку Григораш Олександру Максимівну, класну «маму» – Камінну-Александрову Людмилу Іванівну, своїх улюблених вчителів з особливою теплотою і змішаним почуттям радості і смутку, бо більшість з них уже пішли у засвіти…

Моя класна «мама» справді була класною. Людмила Іванівна мала величезний авторитет не тільки серед учнів. До неї з повагою відносилися і батьки школярів, і колеги-педагоги, і керівництво. Її знали всі, рахувалися з її думкою, цінували за ерудицію, творчий підхід до справи. Мудра і тактовна, вимоглива та делікатна, елегантно витончена і водночас проста та близька, Людмила Іванівна була улюбленою учителькою не одного покоління. Уроки нашої класної були справжнім театральним дійством, бо неперевершена педагогиня віртуозно поєднувала літературу, музику і мистецтво, прекрасно декламувала, вчила творчо мислити. На її уроках зовсім не було байдужих учнів. А скільки творчих шкільних вечорів та незабутніх екскурсій нею організовано і проведено!

Людмила Іванівна – учитель-методист, «Відмінник освіти України», була еталоном справжнього учителя, ідеалом для багатьох. Ця розкішна гарна жінка, професіонал педагогічної майстерності була і моїм кумиром. Саме завдяки їй я обрала учительську стежину.

Перші роки мого педагогічного становлення проходили поруч з улюбленою учителькою, у стінах рідної альма-матері. Як уже колега, Людмила Іванівна стала для мене мудрою наставницею та порадницею, яка вміла і підтримати, і підбадьорити, і дати слушну пораду.

У переддень професійного свята хочеться низько вклонитися світлій пам’яті моєї класної «мами» – Камінної-Александрової Людмили Іванівни – Учителю від Бога, Майстру-Педагогу, за мудру шкільну науку, за підтримку і чуйність, за строгість і критику, за розуміння і терпіння та високий професіоналізм! Дякую, класна «мамо», за кожен Ваш урок, адже це – яскраве світло, що супроводжує усе життя кожного з нас, Ваших вдячних випускників!

Богачик Т.С.,
заступник директора Інституту післядипломної педагогічної освіти
Чернівецької області з науково-методичної роботи,
кандидат історичних наук