Довготривалий проєкт для педагогічних працівників «Історія моєї школи»

Розділ I «Вчитель… про вчителя»

Учитель – це той, хто лишає неповторний та незмінний слід у житті дитини.

Вчитель – найблагородніша професія, яка вимагає від людини невичерпної життєвої енергії, душевної щедрості, безкінечної любові до дітей та вірності своїй справі, а ще майстерність вести за собою, мотивувати і діяти. Навчити, виховати, почути, зрозуміти, пізнати світ прекрасного, розкрити творчий потенціал дитини – це завдання, які стоять перед учителем.

Тож сьогодні хочеться згадати і низько вклонитися вчителю, наставнику, людині з щирою та відкритою душею – Музиці Дмитру Тимофійовичу.

Це вчитель трудового навчання, учитель вищої категорії, ветеран педагогічної праці, який зараз на заслуженому відпочинку.

Закінчив Дмитро Тимофійович 7 класів Клішковецької середньої школи, 2 роки вечірньої і поступив у Чернівецьке ремісниче училище. Після закінчення працював в місті Чернівці автослюсарем, потім 3 роки служив в армії, повернувшись у рідне село, отримав пропозицію викладати автомобільну та тракторну справу в Клішковецькій середній школі. Загальний стаж 42 роки. Працюючи в школі вступив в Хотинський сільськогосподарський технікум.

Ще, відвідуючи вечірню школу, звернув увагу на карооку дівчину Ніну. З роками дружба переросла в кохання. У 1964 році вони поєднали свої долі. Так народилася освітянська сім’я Музиків. Пізніше народилася дочка Юля, яка 14 років теж працювала вчителем біології, як мама, Ніна Василівна, в Клішковецькій середній школі.

Працюючи в школі, Дмитро Тимофійович брав участь у створені слюсарної майстерні. Наставником у оволодіванні шкільної професії був Пінтяк Семен Петрович. Не одне покоління учнів навчилося їздити на тракторі, майструвати на станках та виточувати деталі. Я також навчилася їздити на тракторі і одержала права. Крім всього він з учнями вивчав правила дорожнього руху. Команда «Юних інспекторів руху», якою керував Дмитро Тимофійович, неодноразово брала участь у районних та обласних змаганнях. За високі досягнення учні були премійовані грамотами.

Дмитро Тимофійович не вважав предмет трудового навчання другорядним. Для набуття професій науковців, вчителів, лікарів, економістів необхідні роки й роки навчання у вищих навчальних закладах, спеціалізація й роки практики. Далеко не всі мають хист, бажання й можливості долати такий складний шлях. А от навички у вирощуванні сільськогосподарських культур, вміння до управління засобами праці згодяться всім і одразу ж по закінченні школи.

Чітка організація праці, вимогливість до себе і своїх учнів, чесність і порядність привели до гарних результатів. Дмитро Тимофійович свій педагогічний такт та вміння викладати щедро поєднував з дотепним жартом. Крилатою стала серед учнів та колег його фраза – «Не збивай мене, я сам зіб’юся!..». Так відповідав Тимофійович тим, хто його перебивав на уроці чи навіть у дружній компанії.

А значення його іншого вислову: – «Людина без роботи здатна на дурниці…», ми зрозуміли тільки з роками та з досвідом.

Дмитро Тимофійович був керівником виробничої бригади. Не одного учня навчив копати, сапати та підгортати картоплю. Виробнича бригада була завжди підмогою для місцевого колгоспу. Неодноразово члени виробничої бригади преміювалися грамотами та поїздками по містах України.

При переїзді на поле, завжди турбувався про безпеку руху. При виконанні польових робіт довгоочікуваним моментом на полі була обідня перерва, де всі разом з Дмитром Тимофійовичем і класним керівником сідали у кружок і смакували обід. А ще пригадується, як всі уроки ми проводили у корпусі Яворського, де з цікавістю розглядали плакати та деталі автомобілів та тракторів. Скільки любові, терпіння вкладав учитель у кожного з нас, щоб ми виросли трудолюбивими і ставилися з любов’ю до своєї професії, прищеплював любов до Вітчизни та уміння відповідати за свої вчинки.

Щирість, доброзичливість, справедливість, повага до учнів, готовність допомогти у будь-яку хвилину — це ті риси, які допомагали знайти шлях до серця вихованців, давали змогу заглянути у внутрішній світ дитини. Коли в учнів з’являлися якісь проблеми, то він з батьківською турботою допомагав вирішувати їх.

Дякуємо Вам, дорогий Дмитре Тимофійовичу, за всі ті знання, що ви нам дали, за мудрість, яку нам відкрили, за досвід, яким ділилися, за терпіння, за допомогу і турботу, увагу і настанови, за любов, яку дарували нам. Нехай любові і тепла у вашому серці стає більше. Бажаємо міцного здоров’я і довгих років життя!

Галина Ткач,
вчитель хімії ОЗО «Клішковецький ЗЗСО І-ІІІ ст.»