Довготривалий проєкт для педагогічних працівників «Історія моєї школи»

Розділ І «Вчитель… про вчителя»

ГАННА МИХАЙЛІВНА ГАВРИЛЯН (КОЛОДРІБСЬКА): ПЕДАГОГ – ЦЕ ЗАВЖДИ МОЛОДІСТЬ У ДУШІ

У моєму життєвому сценарію головну роль відіграють батьки. Але поряд із ними я щоденно вчуся у своїх мудрих наставників, що є прикладом для наслідування. Перед моїми очима далекі 70-ті. Тоді до Клішковецької середньої школи прийшла працювати струнка, кароока, вродлива, пишноволоса, усміхнена і водночас по-материнськи сувора і вимоглива, жартівлива і справедлива, найкраща вчителька французької мови, а ще – наш класний керівник Ганна Михайлівна Гаврилян (Колодрібська).

Вона народилася у Клішківцях, її дитинство було обпечене війною, бо ж батько загинув на фронті, навіть не побачивши свою донечку. Однак напівсирітство змусило Ганну ще більше працювати над собою, сумлінно вчитися. Вона закінчила школу із срібною медаллю. Після Чернівецького держуніверситету працювала у Шиловецькій середній школі. Як багато втратила Малинецька школа, що її заступник директора перейшла до нашої школи, проте як багато радості відкриттів мали усі ми. Які ж то були чудові казкові уроки, як чекали її появи, бо враз все осявало у класі від її присутності, а яке замилування було у всіх, коли вчителька співала на уроках французькою! А на екскурсіях, на роботі в полі, в саду, на фермі ми співали улюблені пісні разом з Ганною Михайлівною. Ми так хотіли бути схожими на свою молоду, енергійну класну маму. Здавалося, у неї все виходило, наче в казці, та ні – насправді то була натхненна творча праця і вдень, і вночі. Якщо відкритий урок – то найкращий з французької мови, якщо виховний захід – то кращий у її 10–А класу, збір металолому, конкурс патріотичної пісні – у всьому лідерами були її десятикласники. Ми раділи і творили, а за кулісами нашої перемоги стояла вона – наша неповторна Ганна Михайлівна, життєвим кредом якої було творчо підходити до будь-якої справи, та головне – віддаватися їй на всі сто.

Пригадую день нашого випускного вечора, коли розповідаю про це своїм учням, вони не вірять, що так могло бути. Зранку ми всі з учителями працювали на полі на заготівлі сінажу. Дзвінко лунали пісні, веселі жарти, а класний керівник кожного з нас підбадьорювала, навчала, як маємо подякувати батькам, до рання танцювати, схід сонця зустрічати, і все у нас вдалося.

Пролетіли роки. Я згодом стала учителем і мала щастя працювати поряд зі своєю любимою вчителькою. Яка це гордість бути колегою найкращого вчителя, відмінника освіти України, старшого вчителя, учитися досвіду, отримувати поради. Ганна Михайлівна тривалий період була керівником районного методичного обʼєднання вчителів французької мови. Стала однією з тих, чиї імена вписані до «золотого фонду» освітян Хотинщини.

Ми перейшли кордон іншого століття. Ганна Михайлівна Колодрібська – наставник на заслуженому відпочинку, та опорний заклад освіти «Клішковецький ЗЗСО І-ІІІ ст.» для неї – місце зустрічі із юністю, зрілістю, колегами, учнями. Її голос не змінився, вона й досі при зустрічі переймається долею кожного свого вихованця, радіє успіхам, уміє навчити, заспокоїти, розрадити, підтримати, приголубити.

Її цілеспрямованість, людяність, щирість, фахова компетентність, любов до дітей – відлунює великою вдячністю у серцях вихованців. Завжди очікувані традиційні зустрічі випускників через 20, 30, 40… років зі своїм учителем. Незабутньою була і наша зустріч – випускників 1978 року. Ми всі змінилися, змужніли, посоліднішали, а класна мама – така ж молода, гарна, ніби в її житті годинник і не відбивав часу. Як хочеться, аби й надалі Ганну Михайлівну зігрівали тепло і любов не тільки у колі своєї родини, в обіймах сина, онуків, колег, а й у серцях усіх багаточисленних вихованців на довгі, мирні, щасливі літа.

Світлана Палагнюк,
вчитель ОЗО «Клішковецький ЗЗСО І-ІІІ ст.».