Довготривалий проєкт для педагогічних працівників «Історія моєї школи»

Розділ I. «Вчитель про вчителя»

Долею кожній людині судилося стати учнем, трудівником, учителем і просто громадянином суспільства, у якому він живе. Кожному з нас довелося пройти свою школу життя і мати своїх учителів, які стали добрими, вірними друзями, наставниками, прикладами для наслідування. Безперечно, ми пам’ятаємо всіх своїх учителів і щиро вдячні їм за науку. Їх вміння, майстерність, мудрість, знання впливають на обрання нами майбутньої професії. Якщо б не було Вчителів, ми б залишилися без крил, не злітали б у небо, адже саме їхніми зусиллями виростають у нас ці крила. Саме вони висівають у наших серцях розумне, добре і вічне. І наш обов’язок – бути вдячними їм за це.

Мені надзвичайно пощастило здобувати міцні знання з української мови та літератури у вчителя, яка прищепила в мені любов до рідного слова, ділилася безцінними знаннями, досвідом роботи, навчила мене сумлінно працювати – Мельник Валентина Павлівна.

Пригадую, коли вперше познайомилася з нею. Я була одинадцятикласницею. Вибір майбутньої професії і складання ЗНО – ці питання найбільше хвилювали мене. Завдяки Валентині Павлівні я успішно склала іспит з української мови і літератури та усвідомила, що хочу пов’язати своє життя з професією педагога.

Валентина Павлівна – це педагог від Бога. Усе життя присвятила дітям. Свою любов до предмета передавала учням, багато з яких продовжують її справу. Цікаві розповіді про письменників, доступне пояснення матеріалу, любляче ставлення до дітей – усе це підкорило не одне покоління учнів.

Мельник Валентина Павлівна – учитель – методист, учитель вищої категорії, чимало років присвятила школі. З 1981 року почала працювати у Клішковецькій середній школі. Завжди по-особливому ставилася до своїх уроків, кожен з яких був справжньою творчою лабораторією. Скільки цікавих ідей, нових підходів до викладання, творчих напрацювань!

Учителька мала стійку громадянську позицію, постійно представляла школу, район, область на різних конференціях, семінарах, з’їздах.

Як класний керівник вона завжди була з дітьми, дарувала свою любов і турботу, вкладала серце і душу. Вміла об’єднати дитячий колектив, до кожного серця знайти ключик. Часто возила їх на екскурсії, готувала цікаві позакласні заходи, які проходили на високому рівні. Учні вдячні їй за невтомну працю, щирі поради та настанови.

Валентино Павлівно, я дякую Вам за те, що робите добро, завжди готові допомогти, щедро ділитеся мудрістю життя. Нехай Бог дарує здоров’я та многії літа!

Альона Дячук,
учитель української мови та літератури ОЗО «Клішковецький ЗЗСО I-III ст.»