Довготривалий проєкт для педагогічних працівників «Історія моєї школи»

Розділ I «Вчитель про вчителя»

МЕЛЬНИК КАТЕРИНА ПИЛИПІВНА: УЧИТЕЛЬ ДЛЯ ШКОЛИ, ЩО СОНЦЕ ДЛЯ ВСЕСВІТУ

У житті кожного з нас є ті люди, які дорогі нам завжди. І якщо навіть їх не стало поруч, то спогади повертають нас у ті чудові дні, в які вони робили нас щасливими.

Кожного дня, йдучи по вулиці Шкільній, а нині Д. Карвацького, вдихаючи весною пʼянкі запахи бузку, що росте вздовж подвірʼя Бабиних, пригадую, що два з лишнім десятка років тому тут щоразу я віталася, вела розмову з найдорожчою моєю першою вчителькою Катериною Пилипівною Мельник.

Струнка та вродлива, жартівлива та доброзичлива сільська вчителька була душею Клішковецької середньої школи.

І мені випало щастя стати її ученицею. Гордість осявала мене, бо ж і у мого татуся Катерина Пилипівна була першою вчителькою, і для молодшої сестрички Мілочки відкрила світ шкільного життя.

Близько чотири десятки років наша Катерина Пилипівна протоптувала свою учительську стежину до корпусу, що називали у селі «Старий цвинтар», і в дощ, і в снігопад, і в спеку, і в холод її зігрівали люблячі серця маленьких школяриків. А її світлі озерця-оченята дарували свій радісний відблиск задоволення всіма нами! Це ж так дорого!

А як же бігли вранці зустріти свою мудру, уже таку досвідчену вчительку. Наввипередки, хто перший, щоб гордо понести учительську сумку і зошити, які ночами перевірялися, виправлялися помилочки, де писалося слово «Молодець!», де була очікувана «5». І все Катерина Пилипівна робила при свічці, або біля гасової лампи, бо ж електрика в селі зʼявилася пізніше.

Наші чорнильниці, пера та почерк, який виробляла вчителька, – це незабутньо. Ніжно тримала мою руку, виводила цифри та букви. А як мелодійно читала нам буквар, читанку. Правда, була дуже вимоглива, і ми всі 34 учні боялися розчарувати вчительку, не вивчити урок, бо то був би великий сором.

А ще перша вчителька привчила нас до ідеального порядку. А які виступи готувала з нами, цілі вистави, бо ж сама володіла артистичними здібностями. Надзвичайно цікавими були уроки трудового навчання, навіть хлопчиків навчила Катерина Пилипівна вишивати хрестиком! І на свято 8 березня був сюрприз не тільки для матусів, а й для дівчаток!

Народилася наша Катерина Пилипівна на Черкащині у Корсунь-Шевченківському районі у багатодітній родині. Її дитинство пройшло на березі річки Рось. Краса природи надихала дівчинку, а страшний голод 1932-33 рр. залишив гіркі спогади. Катерина підросла, закінчила педучилище і за направленням приїхала на зелену Буковину у с. Шилівці, де навчала дітей математики. Та вчителювання не було довгим, бо німецько-фашистські загарбники увірвалися на нашу землю, і молода дівчина повернулася на свою Черкащину, щоб боронити рідний край. Разом зі своїми друзями утворили партизанський загін і чинили опір окупантам. І нині у Корсунь-Шевченківському музеї II світової війни зберігається її партизанський квиток.

Коли закінчилася війна, молода грамотна дівчина повернулася знову у Шилівці, а згодом перевелася у Клішківці. Більшість вчителів були приїжджі – це був осередок інтелігенції, освіти, культури.

Катерина Пилипівна припала до душі гарному юнаку Дмитру, створили сімʼю. Син Сергій, дочка Тетяна росли у хаті, де була ціла бібліотека, і до них ходили на читацькі посиденьки діти, молодь.

Отак Катерина Пилипівна і стала клішковецьким золотим фондом освіти. Учительський колектив створив театральний гурток. Як же гарно грала ролі наша вчителька! З Миколою Антоновичем Карвацьким Катерина Пилипівна грали головні ролі, улюбленою стала пʼєса «В степах України». На такі вистави зазвичай поспішали майже усі жителі села до сільського клубу, нині це приміщення музичної школи.

Мої батьки пригадували, яка компанійська була наша вчителька, берегла звичаї, традиції, що побутували у Клішківцях.

Все їй було у радість: і сільські клаки, весілля, хрестини, на яких вона виконувала головну роль у переберії, співала, танцювала.

А у школі – це була талановита, мудра вчителька, і класи, які навчала, були завжди найкращими. Тому й мала високу нагороду «Відмінник освіти».

Вже будучи на заслуженому відпочинку, кохалася в квітах, разом із сімʼєю плекали сад, збирали врожаї.

Завжди давала дружні поради своїм односельцям, колишнім учням, гордилася, що вклала в їхні душі все найкраще.

Втішалася донечкою Тетяною, яка теж обрала фах учителя початкових класів. По цій стежині пішла старша онучка Оксана. Педагогом працює також онучка Ганна.

Катерина Пилипівна залишила себе у своїх дітях, онуках, передала свої знання сотням клішківчан.

Я вірю в те, що на Небесах сіяє зіркою наша учителька. Знову настав День учителя, а у моїй уяві – спогади: багато квітів, обіймів, стоїть наша вчителька і милується нашим задушевним виконанням пісні: «Вчителько моя, зоре світова, де тебе шукати, де тебе знайти?».

Світлана Палагнюк,
вчитель географії ОЗО «Клішковецький ЗЗСО I-III ст.»