Довготривалий проєкт для педагогічних працівників «Історія моєї школи» Розділ І «Вчитель про вчителя» Золотий ключик... Одного похмурого, осіннього ранку до класу зайшла вчителька. Це була молода, красива дівчина, новопризначена вчителька першого класу в Самаківській школі-сад, у далекому 1993 році – Николайчук Віра Власівна. Вчителька завжди приходила до школи зранку, поки учнів ще майже не було. Цього разу була вже в класі Я! У руках у неї сумка, пакет із зошитами, пакет з спортивним костюмом... і Буратіно! Великий, справжній Буратіно! Я затамувавши подих «провалилася» в казку, «проковтнула» привітання, а в класі засяяло сонце! Вчителька привіталась і обережно поставила «паперового гостя» у куточку на стілець. У руках у нього був великий конверт та Золотий ключик. Згодом ми, цікаві першокласники, почули, що Буратіно має уважно спостерігати за нами, слухати наші відповіді і тільки вчительці на вушко шептатиме оцінки, які ми отримували за урок. Це було справді казково...кожен день, кожен урок, кожну хвилину я думала як оцінить мене казковий герой, старалась, щоб моя учителька почула для мене «5». Все було «5», «5», «5» а щастю не було меж... Ховалось щастя і за чарівною посмішкою…

Цікавою подією життя нашого закладу освіти стали вибори голови учнівського парламенту, які відбулися в п'ятницю, 6 жовтня. У голосуванні взяли участь учні 6-11 класів. Виборці були попередньо ознайомлені з передвиборчими плакатами та листівками п'ятьох кандидатів, так як передвиборча кампанія тривала з 18 вересня. Нагадаємо, що свої заявки для участі в виборах подали: Пінтя Василь (11-Б клас), Шампанський Владислав (11-Б клас), Пінтя Дмитро (11-Б клас), Непийвода Анастасія (10-А клас) та Карвацька Софія (9-А клас). Кожен з кандидатів розробив цікаві передвиборчі програми, які були розміщені: на шкільному сайті, на Facebook-сторінці закладу та на дошці оголошень школи, де всі охочі могли детально з ними ознайомитись. Вибори відбулися нестандартно. Голосування проведено, використовуючи Google-форму. Більшість виборців проголосували за Шампанського Владислава – 47,9%. Тож вітаємо новообраного президента шкільного парламенту з отриманням такої відповідальної посади та бажаємо успіхів у роботі та виконання всіх передвиборних обіцянок!

Найзаповітніша мрія чи не усіх батьків – щасливе майбутнє їхньої дитини. І зазвичай йдеться не лише про навчання, кар’єру та особисте життя, а про дещо більше. Нам хочеться, щоби наші діти були не просто успішними, а гуманними, тобто людяними: добрими, щирими, чуйними, уважними до потреб і почуттів інших, співчутливими. Домашні улюбленці – це, по суті, повноцінні члени сім’ї, відповідальність за яких не може нести дитина. Натомість знайомитися зі світом тварин можна за допомогою книжок, фільмів і мультфільмів, а також різноманітних освітніх відео. Спостерігаючи за життям тварин у дикій природі на відео та читаючи пізнавальні видання про тварин, можна значно більше дізнатися про них, ніж відвідуючи зоопарк. Чим більше дитина знатиме про тварин та їхні особливості, тим дбайливішим буде її ставлення. А читаючи разом із дитиною художні книжки про звірят, можна знайти чимало спільного між людиною та твариною. Усі школярі мають своїх улюбленців, доглядають за ними, проявляють свою доброту та турботу. Надія Венгер, класовод 1-А класу

Довготривалий проєк педагогічних працівників «Історія моєї школи» Розділ I. «Вчитель… про вчителя» ФОРМУЛА ДОЛІ Кожен має свій шлях у житті. Учительська ж доля обирає тих, хто її вартий, для кого вона стає основою буття. Чи мріяла з дитинства ТКАЧ ГАЛИНА СТЕПАНВНА стати вчителем? Напевно, ні. Після закінчення Клішковецької середньої школи поступала в Чернівецький медичний інститут. Та доля спланувала, щоб саме вона стала вчителем. І Галина Степанівна – студентка хімічного факультету ЧДУ ім. Ю. Федьковича. Ще навчаючись в університеті вона юна і енергійна прийшла до своєї школи у ролі вчителя хімії: в очах – вогонь, у душі – любов до дітей і бажання працювати. У пам’яті спливає моя шкільна стежина… Здається, зовсім недавно різні почуття переповнювали мою душу, коли чекала своїх вчителів: страх і цікавість, захоплення і невпевненість. Та коли у клас заходила щира і людяна ГАЛИНА СТЕПАНІВНА, коли звучали її мудрі слова, хвилювання зникали, з’являвся спокій, впевненість і довіра до молодого педагога. Вона, майже наша ровесниця, не лише навчала нас хімії, а формувала потяг до навчання, спонукала виявити свої найкращі якості, щоб сягнути висот. Дякую долі, що саме Галина Степанівна була…

Довготривалий проєкт для педагогічних працівників «Історія моєї школи» Розділ I «Вчитель… про вчителя» Учитель – це той, хто лишає неповторний та незмінний слід у житті дитини. Вчитель – найблагородніша професія, яка вимагає від людини невичерпної життєвої енергії, душевної щедрості, безкінечної любові до дітей та вірності своїй справі, а ще майстерність вести за собою, мотивувати і діяти. Навчити, виховати, почути, зрозуміти, пізнати світ прекрасного, розкрити творчий потенціал дитини – це завдання, які стоять перед учителем. Тож сьогодні хочеться згадати і низько вклонитися вчителю, наставнику, людині з щирою та відкритою душею – Музиці Дмитру Тимофійовичу. Це вчитель трудового навчання, учитель вищої категорії, ветеран педагогічної праці, який зараз на заслуженому відпочинку. Закінчив Дмитро Тимофійович 7 класів Клішковецької середньої школи, 2 роки вечірньої і поступив у Чернівецьке ремісниче училище. Після закінчення працював в місті Чернівці автослюсарем, потім 3 роки служив в армії, повернувшись у рідне село, отримав пропозицію викладати автомобільну та тракторну справу в Клішковецькій середній школі. Загальний стаж 42 роки. Працюючи в школі вступив в Хотинський сільськогосподарський технікум. Ще, відвідуючи вечірню школу, звернув увагу на карооку дівчину Ніну. З роками дружба переросла в…

Довготривалий проєкт для педагогічних працівників «Історія моєї школи» Розділ I «Вчитель… про вчителя» Слово про колегу Берегиня «математичної кафедри» Так складається, що життя своєю багатогранністю, круговертю, стрімкістю подій, крутизною поворотів стирає в пам’яті багато дат, спогадів, вражень, людей. Проте, є особистості, про котрих пам’ятаєш завжди, бо вони були не на паралелі з твоїм життям, а на перехресті долі. Я про Параску Федорівну Діордійчук – учителя-наставника, талановитого педагога, берегиню Клішковецької «математичної кафедри», неперевершеного знавця законів цифр і логіки, а також таємниць людської душі. Параска Федорівна – людина з великої літери, педагог від Бога, мудрий наставник. Скільки поколінь клішківчан вдячні їй не тільки за уроки математики, а й за науку життя, яка почасти складніша, ніж теореми та формули! Мені поталанило бути її ученицею. Паша Федорівна, як чарівниця, підходила до дошки, брала в руки крейду – і всі складні речі, рівняння, задачі, приклади ставали зрозумілими й доступними. Шлях до кожного дитячого серця був свій і полягав у тому, що ніколи вчителька не підвищувала голосу, хвалила навіть за незначні досягнення й цим спонукала вірити в себе. Її досконала професійність, уміння працювати з людьми, чуйність…

2 жовтня в м. Чернівці відбулися урочистості з нагоди Дня працівників освіти, які проходили під гаслом «У чому моя суперсила? Я український педагог!». Традиційно в цей день найкращі освітяни буковинського краю були відзначені різноманітними нагородами: преміями, сертифікатами, грамотами, нагрудними знаками та подяками. Подякою від міністра освіти та науки України (Оксена Лісового), за сумлінну та бездоганну працю, плідну педагогічну діяльність, високі досягнення у навчанні та вихованні учнівської молоді було нагороджено Войт Світлану Валеріївну, вчителя української мови та літератури нашого навчального закладу. Щиро вітаємо Вас з отриманням такої гідної нагороди, яка лише підтверджує ваш професіоналізм. Ваша багаторічна послідовна та наполеглива праця внесли вагомий внесок  у розвиток освіти нашого закладу. Ви забезпечили повагу серед колег, вихованців та їх батьків. Бажаємо міцного здоров’я, творчого неспокою, непохитності у досягненні задумів і планів та залишатися при цьому завжди чарівною жінкою.

Довготривалий проєкт для педагогічних працівників «Історія моєї школи» Розділ I «Вчитель… про вчителя» Шкільні роки – час, який ми завжди згадуємо з посмішкою на обличчі, це той період, який буде жити в нашій пам’яті вічно. Ті години, дні, тижні, роки тягнулися довго, але в той же час дуже швидко промайнули. Велику роль у житті дитини відіграє Вчитель. Саме Він перший і головний світоч в інтелектуальному житті школяра; він пробуджує в дитини жадобу до знань, повагу до науки, культури, освіти. Видатний письменник й один із кращих тогочасних учителів Василь Сухомлинський говорив, що праця вчителя - формування людини, і це покладає на них особливу відповідальність, яку ні з чим не зіставити. Доля подарувала мені щастя зустріти на життєвому шляху дуже багатьох розумних і талановитих, добрих і щирих, надзвичайно унікальних людей. Але особливе місце серед них посідає моя шановна Вчителька – Попова Марія Миколаївна, яка багато в чому вплинула на формування мого світогляду й подальшу життєву дорогу. Педагог, психолог і товариш одночасно. Вона зразок, ідеал поведінки, людина з великої букви. Такі риси, як доброта, чесність, благородство, щедрість, жіночну красу, відданість роботі, сміливість та…

Довготривалий проєкт для педагогічних працівників «Історія моєї школи» Розділ I «Вчитель… про вчителя» При народженні Господь кожного нагороджує талантами. Один митець писав: «Він актор, але його глядачі і слухачі не аплодують йому. Він скульптор, але його роботи ніхто не бачить. Він лікар, але його пацієнти рідко дякують за лікування та далеко не завжди бажають лікуватися. Де ж йому взяти сили для щоденного натхнення? Тільки в самому собі, тільки у свідомості величі своєї справи». Так, саме ці слова про вчителя. Як кажуть, немає у житті нічого випадкового, і зовсім не дивно, що талантом великого педагога, мудрого наставника, Бог обдарував прекрасну вчительку Палагнюк Світлану Дмитрівну. Вчительська доля Світлани Дмитрівни, яка ж вона?.. Вбрана в осінні роси, повита сніговою заметіллю, заквітчана весняним цвітом, пролита дощами успіху, окрилена журавлиним польотом, опалена літнім сонцем, але все ж таки буде вічно осяяна кольорами веселки. Колосальна та кропітка праця, саможертовність, величезне терпіння, любов до дітей та непідкупний інтерес до своєї справи. Важко переоцінити всі ці заслуги талановитого педагога, який відкриває перед дитиною двері у світ знань ,впливає на формування його життєвої позиції та пріоритетів, закладає грунтові основи…

Довготривалий проєкт для педагогічних працівників «Історія моєї школи» Розділ I «Вчитель… про вчителя» Клішковецький інтелігент та інтелектуал – Микола Луценко Народився Микола Тимофійович в 1915 році на Полтавщині, на березі мальовничої річки Удай. У 1931 році вся сім’я переїхала на постійне проживання в Одесу. В родині росло троє дітей, які мріяли вчитися, всі вони закінчили Одеський державний університет. Зокрема, 1939 року Микола Тимофійович закінчив історичний факультет і отримав направлення у Конотопський учительський інститут на посаду викладача історії. В 1940 році молодого, енергійного історика обирають на посаду секретаря по ідеології , пропаганді та агітації Сумського обкому комсомолу, де починається цікава робота з молоддю. Але розпочалася війна, у липні 1941р. Микола, як і більшість прогресивної тогочасної молоді, добровольцем пішов на війну. Відразу потрапив на Волховський фронт і був призначений командиром батареї. При спробі розірвати блокадне кільце під Ленінградом (12 км) потрапив до німецького полону – табори, каторжна робота на шахтах, згодом служба в бауера – садівником, знову табір. І от, нарешті, визволення – війська союзників визволяють усіх з полону, добровільне (не примусове) повернення на Батьківщину… А в1945р. – суд і вирок: 10…