Довготривалий проект для педагогічних працівників «Історія моєї школи» Розділ l «Вчитель про вчителя» Немає такої шанованої людини у світі, звичайно, після матері й батька, як перша вчителька. Вічний ідеал,кумир, приклад. Хочемо ми того чи ні, образ першої вчительки закарбований у наше серце. І крізь роки спогади про перші шкільні роки залишаються яскравими та зворушливими. Напередодні Дня працівників освіти, мені хочеться поринути в дитинство. Той чарівний світ повʼязаний із незабутніми спогадами про мою першу вчительку, дорогу для мене людину – Боштан Євдокію Федорівну. Учительство – це її життєва стежина. Вибрала вона її, мабуть, з волі Всевишнього. Ішла цією стежиною не сама, а вела за собою багато крихіток – «юних рослин раю». Євдокія Федорівна навчила нас вчитися, спілкуватися з природою, книгою, людьми. Пробуджувала в серцях своїх маленьких учнів мрію, запалювала палке бажання досягти її, формувала прагнення утвердитись у житті й залишити яскравий світ по собі. Іншими словами, вчила,виховувала, любила по-материнськи. Розумна,охайна,завжди усміхнена,щира,справедлива-саме такою я її запамʼятала. А як вона раділа нашим перемогам! Євдокія Федорівна завжди хвалила й заохочувала краще працювати. Це було для нас великим стимулом, і кожен намагався перевершити себе. Коли…

Довготривалий проект для педагогічних працівників «Історія моєї школи» Розділ l «Вчитель про вчителя» Вчитель – це не професія, це покликання. Скільки мудрого, вічного, щирого у цьому слові. Саме ця професія одна з найшанованіших, найпочесніших та найвідповідальніших професій. Сьогодні мені, будучи вчителем, хочеться поринути у дитинство. У ті щасливі дні, коли я, у 2008 р. ще тільки-но переступила поріг школи. Той чарівний світ дитинства пов’язаний з незабутніми спогадами про мою першу вчительку, дорогу для мене людину – Галичанську Сніжану Степанівну. Вона-досвідчений педагог, яка не тільки вчила, а й виховувала у своїх учнів чуйність, людяність, доброту. Завжди підтримувала нас: знаходила влучне слово, її очі випромінювали стільки тепла, що наші маленькі серця наповнювались радістю – і смутку, як не було. Сніжана Степанівна була для нас другою мамою та найкращим другом, який вміє вислухати, заспокоїти і зберегти таємницю. Згадую, як вона раділа моїм маленьким перемогам. Саме для мене Сніжана Степанівна залишила у памʼяті тільки теплі спогади. Завжди стильно одягнена, привітна, людяна, досвідчена. До душі припали манери спілкування, любов до праці, витримка, наполеглевість, позитив… Вона стала для мене прикладом! З ранніх літ, рівняючись на неї,…

Довготривалий проект для педагогічних працівників «Історія моєї школи» Розділ l «Вчитель про вчителя» У кожного з нас в пам’яті своя шкільна стежина. Проходять роки, і вона стає великою дорогою довжиною в життя. І дуже важливо, хто йде поряд, хто відкриває людині вікно в цей дивовижний світ. Які ж почуття переповнюють дитячі, щирі душі, коли вони чекають свого вчителя: страх чи цікавість, захоплення чи невпевненість?!... Та коли до класу входила Морару Євгенія Тимофіївна, щира і людяна, зникали дитячі хвилювання, з’являлися у дитячих очах цікавість, впевненість і довіра до педагога. Євгенія Тимофіївна була вчителем математики. Це людина, яка дуже серйозно ставилася до викладання свого предмета. Вона цілком присвячувала себе роботі, віддавала душевні сили, всю свою теплоту. Детально і цікаво пояснювала кожну тему, а ми з цікавістю слухали та виконували безліч нових завдань. Але час невпинно летить. На жаль життя не вічне! За роки своєї плідної праці, Євгенія Тимофіївна виховала не одне покоління, розв’язала тисячі проблемних задач і рівнянь. Спіть спокійно, наша вчителько. Ви вічні у вдячній пам’яті своїх учнів. Юлія Камбур, вчитель початкових класів ОЗО «Клішковецький ЗЗСО І-ІІІ ступенів»

В незалежній Україні день освітянина офіційно почали відзначати в 1994 році після того, як 11 вересня було видано Указ Президента України «Про День працівників освіти». Та ще задовго до цього дня працівники педагогічної сфери отримували почесті та вшановування як у світі, так і в самій Україні. 5 жовтня – офіційна дата Міжнародного Дня вчителя. Саме цього дня в далекому 1966 році, в Парижі відбулася Спеціальна міжурядова конференція, на якій були розглянуті питання щодо статусу вчителів. На конференції було прийнято важливий документ, який увібрав до себе перелік постанов про підвищення статусу педагогів в інтересах якісної освіти. Вперше Всесвітній день вчителя відзначався 5 жовтня 1994-го року. До цього святкування приєдналося понад 100 країн по всьому світу, серед яких Бельгія, Канада, Хорватія, Естонія, Німеччина, Грузія, Японія, Литва, Молдова, Нідерланди. У 2023 році День вчителів в Україні не збігається із Всесвітнім Днем учителів (World Teachers’ Day). Такий збіг припаде на жовтень 2025 року. Всесвітній день вчителя зарахований до системи міжнародних днів Організації Об’єднаних Націй (ООН). День працівників освіти Клішковецької ТГ відзначали в стінах нашого навчального закладу. Представлених до нагород освітян було багато, адже сумлінна…

Довготривалий проєкт для педагогічних працівників «Історія моєї школи» Розділ І «Вчитель про вчителя» Моя найдорожча і найулюбленіша вчителька. Шлях вчителя молодших класів обирають люди з великим і люблячим серцем, відкритою і щирою душею. Адже вони несуть відповідальність за дитячі долі, які вперше переступають поріг невідомого шкільного життя. Попова Лідія Григорівна, моя свекруха, моя наставниця, друга мама. Саме вона десяткам маленьких клішківчан відкрила світ літер та цифр. Вона з тих, хто засівав зерна розумного, доброго, вічного. Ступаючи на шкільний поріг дарувала кожному учневі велику любов і турботу. Ліда Григорівна не йшла на роботу, а завжди поспішала до дітей! Народилася на Черкащині в селі Полствин. У дитинстві пережила німецьку окупацію. Після війни у 1947 році разом з старшою сестрою Галиною Григорівною приїхали в Клішківці. Закінчила педагогічне училище. Стала першою піонервожатою Клішковецької середньої школи. Пізніше стала вчителем молодших класів. То були важкі часи. Учні були різного віку. Вчила дітей, а також займалася освітою неписьменних колгоспників, читала лекції у різних підрозділах колгоспу. Всю діяльність вчителів контролювали партійні органи. Лідія Григорівна мала гарний голос. Співала в учительському хорі, брала участь у драматичному гуртку. У 1969…

Довготривалий проєкт для педагогічних працівників «Історія моєї школи» Розділ І «Вчитель про вчителя» Учительська праця здається звичною й буденною: діти приходять на урок за розкладом, з’являється вчитель, щось пояснює, навчає, далі наступний урок з іншим учителем. Здається, буденна річ, але не завжди. Бувають такі уроки й такі вчителі, про яких згадуєш і довго пам'ятаєш. То що ж відбувається на уроці, коли тобі пригадуються і слова, сказані вчителем, і вираз його очей, жести? Здається, що він промовляє якісь особливі слова саме тільки для тебе особисто, хоча поруч сидять твої однокласники. На мою думку, що це той самий момент, коли вчитель вкладає душу у свою роботу, а своє серце віддає дітям. Мій класний керівник – Буряк Ольга Василівна. Вона була й залишається для мене якоюсь незвичайною людиною. Мені хотілося щоранку швидше потрапити до школи, бо вчителька буде знову розповідати щось цікаве й захоплююче. Вона була і вимогливою, і люблячою водночас. Ми всі для неї були і найкращими, і найрозумнішими, вона кожного з нас любила й любить зокрема, а не всіх загалом. Я навчалась в п’ятому класі в «дорослій» школі. Тут усе по-іншому,…

Екскурсії у колі однокласників для учнів здаються великими пригодами, спогади про які, разом зі світлинами, залишаться на все життя, адже в них проявляється дитинство, юність, перші симпатії, справжня дружба та можливість почути та побачити щось цікаве та нове. Саме тому, учні 9-Б класу організували поїздку до маленького Парижу, адже саме таку назву отримало місто Чернівці. Розпочалася екскурсія природничим музеєм Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича. Цікаво, що він – одних із найстаріших вузівських музеїв в Україні, оскільки зоологічні та геолого-палеонтологічні колекції почали збиратися з 1876 р. (через рік після заснування Чернівецького університету). Колекції зоологічного відділу музею мають наукове, історичне і культурне значення, вони віднесені до наукових об’єктів, що становлять національне надбання. До унікальних експонатів належить 18855 екз. тварин, серед яких більшість мають історичну цінність. Учні мали можливість побачити кістяк 27-метрового синього кита, новозеландську гаттерію, шоломоносного казуарі, скелет африканського страуса, тропічні метелики. Ознайомилися з колекцією мінералів та колекцією петрографічних зразків, які зібрані з регіонів всієї земної кулі. Побували в «Палаці кіно», де переглянули український історичний фільм режисера Олеся Саніна – «Довбуш», в основі сюжету якого – життя найвідомішого з опришківських ватажків…

Довготривалий проєкт для педагогічних працівників «Історія моєї школи» Розділ І «Вчитель про вчителя» Дякую Вам за серце любові Сказати про вчителя, який став орієнтиром твоєї долі, – це висловити величезну вдячність Богу, що така людина була у твоєму житті. У пам`яті багато спогадів… Незначні епізоди та значимі події, фрагменти пережитого успіху та відчуття вини за дитячі пустощі, гарна п`ятірка в зошиті та величезне слово «Молодець!» у щоденнику, тактовне зауваження та щира розповідь . Це все з мого дитинства, шкільної юності, із тієї доброї пристані – Клішковецька восьмирічна школа, де добрим наставником, другою мамою для своїх учнів була Фіма Кіндратівна, учитель-майстер, учитель української мови і літератури, наш класний керівник. А яким у нас було «ранкове коло»! Так, те саме коло, яке прописане в Конституції України сьогодні! Воно не мало відповідної форми, але який це був зміст порад, власних вражень, обговорення настрою, побаченого дорогою, прочитаного вдома. Так починався кожен день і мав своє продовження в уроках та перервах, іграх та розвагах, виховних годинах та екскурсіях. Навіть те, як Фіма Кіндратівна розгортала підручник з української мови, пояснювала правило за старенькою таблицею, учила знаходити…

Те, що захоплює та надихає У Всесвітній день туризму учні 9-А (класний керівник Войт С.В.) побували на екскурсії в м. Чернівці. Насамперед діти відвідали природничий музей Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича. У геолого-географічному відділі оглянули різні колекції мінералів, зібрані з регіонів всієї земної кулі, а деякі навіть позаземного походження, побачили цікаві експерименти. Погляд учнів привернула також колекція самородків. А в зоологічному музеї школярі мали можливість оглянути унікальні екземпляри тварин. Із захопленням і здивуванням розглядали кістяк 27-метрового 100-тонного синього кита, унікальну колекцію тропічних метеликів, новозеландську гаттерію… Далі – перегляд фільму «Довбуш». Видовищні та вражаючі картини, краса гірських пейзажів, колоритний гуцульський діалект не залишили байдужим жодного відвідувача. Діти розширили свої знання про славетного ватажка опришків Олексу Довбуша, перейнялися духом минулих років, надихнулися героїзмом та мужністю головного героя. Фільм Олеся Саніна справді вражає, адже став одним із найдорожчих і наймасштабніших за часів незалежності. Потім – прогулянка вечірнім містом. А як же без смачної піци та суші? Екскурсія видалася на славу! Задоволені та втомлені, діти повернулися до домівок, мріючи про наступну подорож.

Довготривалий проєкт для педагогічних працівників «Історія моєї школи» Розділ І «Вчитель про вчителя» Учитель – це той, хто лишає свій неповторний, незмінний слід у житті дитини Сьогодні, напередодні дня працівників освіти, хочу написати про Дребот Валентину Іванівну – учительку математики Шировецької середньої школи і мого класного керівника, котра все своє життя присвятила роботі з дітьми. І хоч, на жаль, її уже немає серед нас, та пам’ять про неї залишиться назавжди в серцях її учнів. Адже недаремно кажуть, що люди, котрі відійшли у вічність, живуть у країні спогадів і залишаються там доти, доки пам’ятають про них. Роль учителя в житті кожної дитини є справді неоціненною: навчити, порадити, спрямувати… Цей список можна ще довго продовжувати. Однак, головним у цій справі є щира душа, велике та любляче серце, ясний та безмежний розум. Усі ці прекрасні слова дуже влучно характеризують Валентину Іванівну; і у пам’яті її учнів назавжди залишаться добрі усміхнені очі та материнська любов. Валентина Іванівна пропрацювала вчителем 34 роки, і за цей період встигла навчити математики, мабуть, понад тисячу учнів. У нашому житті є дуже багато педагогів, але одиниці залишаються в пам’яті,…