Екскурсії у колі однокласників для учнів здаються великими пригодами, спогади про які, разом зі світлинами, залишаться на все життя, адже в них проявляється дитинство, юність, перші симпатії, справжня дружба та можливість почути та побачити щось цікаве та нове. Саме тому, учні 9-Б класу організували поїздку до маленького Парижу, адже саме таку назву отримало місто Чернівці. Розпочалася екскурсія природничим музеєм Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича. Цікаво, що він – одних із найстаріших вузівських музеїв в Україні, оскільки зоологічні та геолого-палеонтологічні колекції почали збиратися з 1876 р. (через рік після заснування Чернівецького університету). Колекції зоологічного відділу музею мають наукове, історичне і культурне значення, вони віднесені до наукових об’єктів, що становлять національне надбання. До унікальних експонатів належить 18855 екз. тварин, серед яких більшість мають історичну цінність. Учні мали можливість побачити кістяк 27-метрового синього кита, новозеландську гаттерію, шоломоносного казуарі, скелет африканського страуса, тропічні метелики. Ознайомилися з колекцією мінералів та колекцією петрографічних зразків, які зібрані з регіонів всієї земної кулі. Побували в «Палаці кіно», де переглянули український історичний фільм режисера Олеся Саніна – «Довбуш», в основі сюжету якого – життя найвідомішого з опришківських ватажків…

Довготривалий проєкт для педагогічних працівників «Історія моєї школи» Розділ І «Вчитель про вчителя» Дякую Вам за серце любові Сказати про вчителя, який став орієнтиром твоєї долі, – це висловити величезну вдячність Богу, що така людина була у твоєму житті. У пам`яті багато спогадів… Незначні епізоди та значимі події, фрагменти пережитого успіху та відчуття вини за дитячі пустощі, гарна п`ятірка в зошиті та величезне слово «Молодець!» у щоденнику, тактовне зауваження та щира розповідь . Це все з мого дитинства, шкільної юності, із тієї доброї пристані – Клішковецька восьмирічна школа, де добрим наставником, другою мамою для своїх учнів була Фіма Кіндратівна, учитель-майстер, учитель української мови і літератури, наш класний керівник. А яким у нас було «ранкове коло»! Так, те саме коло, яке прописане в Конституції України сьогодні! Воно не мало відповідної форми, але який це був зміст порад, власних вражень, обговорення настрою, побаченого дорогою, прочитаного вдома. Так починався кожен день і мав своє продовження в уроках та перервах, іграх та розвагах, виховних годинах та екскурсіях. Навіть те, як Фіма Кіндратівна розгортала підручник з української мови, пояснювала правило за старенькою таблицею, учила знаходити…

Те, що захоплює та надихає У Всесвітній день туризму учні 9-А (класний керівник Войт С.В.) побували на екскурсії в м. Чернівці. Насамперед діти відвідали природничий музей Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича. У геолого-географічному відділі оглянули різні колекції мінералів, зібрані з регіонів всієї земної кулі, а деякі навіть позаземного походження, побачили цікаві експерименти. Погляд учнів привернула також колекція самородків. А в зоологічному музеї школярі мали можливість оглянути унікальні екземпляри тварин. Із захопленням і здивуванням розглядали кістяк 27-метрового 100-тонного синього кита, унікальну колекцію тропічних метеликів, новозеландську гаттерію… Далі – перегляд фільму «Довбуш». Видовищні та вражаючі картини, краса гірських пейзажів, колоритний гуцульський діалект не залишили байдужим жодного відвідувача. Діти розширили свої знання про славетного ватажка опришків Олексу Довбуша, перейнялися духом минулих років, надихнулися героїзмом та мужністю головного героя. Фільм Олеся Саніна справді вражає, адже став одним із найдорожчих і наймасштабніших за часів незалежності. Потім – прогулянка вечірнім містом. А як же без смачної піци та суші? Екскурсія видалася на славу! Задоволені та втомлені, діти повернулися до домівок, мріючи про наступну подорож.

Довготривалий проєкт для педагогічних працівників «Історія моєї школи» Розділ І «Вчитель про вчителя» Учитель – це той, хто лишає свій неповторний, незмінний слід у житті дитини Сьогодні, напередодні дня працівників освіти, хочу написати про Дребот Валентину Іванівну – учительку математики Шировецької середньої школи і мого класного керівника, котра все своє життя присвятила роботі з дітьми. І хоч, на жаль, її уже немає серед нас, та пам’ять про неї залишиться назавжди в серцях її учнів. Адже недаремно кажуть, що люди, котрі відійшли у вічність, живуть у країні спогадів і залишаються там доти, доки пам’ятають про них. Роль учителя в житті кожної дитини є справді неоціненною: навчити, порадити, спрямувати… Цей список можна ще довго продовжувати. Однак, головним у цій справі є щира душа, велике та любляче серце, ясний та безмежний розум. Усі ці прекрасні слова дуже влучно характеризують Валентину Іванівну; і у пам’яті її учнів назавжди залишаться добрі усміхнені очі та материнська любов. Валентина Іванівна пропрацювала вчителем 34 роки, і за цей період встигла навчити математики, мабуть, понад тисячу учнів. У нашому житті є дуже багато педагогів, але одиниці залишаються в пам’яті,…

Довготривалий проєкт для педагогічних працівників «Історія моєї школи» Розділ І «Вчитель про вчителя» Усе хороше починається з любові Учитель! Яке велике значення має для кожного з нас це слово! Це і друг, і мудрий порадник, і вірний наставник. Це людина, котра вкладає в кожного з нас частинку свого щирого та доброго серця. Напевно, кожен із нас пам’ятає свою першу вчительку: уста, що промовляли до нас мудрістю; руки, що хорошими оцінками направляли нас до знань, та очі, що вселяли надію на гарне майбутнє. Ким би ми не стали, і куди б не закинула доля – завжди від серця й до серця тягнуться невидимі ниточки спогадів про своїх вчителів. Моя перша вчителька Лазар Паша Василівна – учитель початкових класів Шировецької середньої школи. Вона навчила шанувати батьків, любити природу, піклуватися про братів наших менших. Паша Василівна навчала виразно читати, красиво декламувати вірші, старанно писати. Скільки разів вона змушувала мене переписувати, намагаючись виробити гарну каліграфію! Нас, «своїх діток», вона завжди називала «зірочками», хвалила і заохочувала. Особливо запам’яталися осінні дні, коли Паша Василівна приносила до школи великі спілі кавуни. А ми, малі, чекали з нетерпінням…

Друзі, а чи не забули ви, що сьогодні День туризму? Вітаємо усіх, хто захоплюється мандрівками. Бажаємо нових вражень під мирним українським небом, нових відкриттів, цікавих маршрутів і повний рюкзак щастя. Нехай здоров'я і фінанси дозволяють, а життя налаштовує на подорожі. І нехай компас долі завжди вказує на благополуччя та успіх. Традиційно у стінах нашої школи у цей день проводяться цікаві заходи. Сьогодні енергійно ми долали смугу перешкод: «Жердини», «Купини», «Маятник», «Навісна переправа», «Орієнтування на місцевості» та «Перенесення потерпілого». А на вихідні та в канікулярний час плануємо екскурсію та подорож нашим краєм. Почерпнули знання учасники освітнього процесу з віртуальних екскурсій, які провели наймолодші учасники краєзнавчого гуртка: Гайдамащук Марія, Матеїк Віталіна та Мельник Софія. Дякуємо вчителю фізичної культури Харицькому Сергію Вікторовичу та керівнику краєзнавчого гуртка Палагнюк Світлані Дмитрівні за організацію та проведення Дня туризму. Турянська Евеліна, староста краєзнавчого гуртка

Довготривалий проєкт для педагогічних працівників «Історія моєї школи» Розділ І «Вчитель про вчителя» Шкільна стежина... Щоранку, йдучи до школи, пригадую безтурботне дитинство та юність. У грайливих спогадах цікаві уроки, перші досягнення, веселі перерви, прекрасні вчителі та такі різні однокласники, яких об’єднала в родину гімназія. Школа – це місце, де ми не тільки отримуємо знання, але й вчимося, як правильно йти життям. Саме педагоги вчать нас творчості, досягати своїх цілей, бути чесними та справедливими, працювати в колективі. У Клішковецьку гімназію я прийшла навчатись у п’ятий клас. Тут мене зустріла молода, вродлива, вишукано одягнена вчителька Пінтя Тетяна Сидорівна – мій класний керівник. Про цю чудову жінку, а зараз мою колегу, хочеться говорити тільки гарні слова. Думки переплітаються ниткою вдячності за те, що вона вкладувала свою душу учням. Тетяна Сидорівна закінчила Шировецьку середню школу й вступила на факультет іноземних мов Чернівецького державного університету. Так вона продовжила справу своєї мами – стала вчителем англійської мови. Педагогічну діяльність розпочала в Шировецькій середній школі, а з 1997 року працює в нашому навчальному закладі. Не секрет, що в теперішній час англійська мова є найпопулярнішою і найпоширенішою мовою…

У кожного свій фронт. Кожен робить те, що найкраще вміє – для перемоги! Герої Нашого Фронту – це ідея, метою якої є демонстрація внесків у перемогу, які зовсім різні люди роблять на своєму фронті і заклик «влаштуватися» кожен на свій фронт з новими сенсами та новою енергією! Тому, що фронт, насправді, не один. Кожен сегмент економіки – це повноцінний фронт, який є частиною загальної системи і наша велика перемога – це сума того, що відбувається на всіх фронтах! Нашу справжню перемогу забезпечують люди, які маленькими людяними та безстрашними діями роблять свій великий внесок. Учні, не марнуючи свій час, допомогають плести маскувальні сітки для ЗСУ. Мельник Софія, учениця 6-А класу, передала свої кошти від продажу м’яких іграшок, зв'язаних своїми руками, для закупівлі основи для маскувальної сітки. Небайдужі учні приносять нарізані шматки тканини для плетіння. І так разом ДО ПЕРЕМОГИ!!!

Довготривалий проєкт для педагогічних працівників «Історія моєї школи» Розділ І «Вчитель... про вчителя» Перша вчителька… Карвацька Тетяна Петрівна... Вона була й залишається для мене якоюсь незвичайною людиною. Вона – добра, терпляча, працьовита. Вона раділа моїм маленьким перемогам і формувала моє життя у позитивному руслі. Тетяна Петрівна не тільки ділилася з нами своїми знаннями та мудрістю, а й замінювала нам батьків, надихала та мотивувала, прищеплювала любов до навчання. Мені хотілося щоранку швидше потрапити до школи, бо вчителька буде знову розповідати щось цікаве й захоплююче. Вона була і вимогливою, і люблячою водночас. Ми всі для неї були і найкращими, і найрозумнішими, вона кожного з нас любила. Мені так приємно згадувати, як Тетяна Петрівна вчила мене читати і писати, як ставила перші хороші оцінки. Радісно усвідомлювати, як багато я тепер знаю і вмію завдяки їй. На уроках завжди було тихо, тому що слухати Тетяну Петрівну цікаво і пізнавально. Вона для нас була – друга мама, яка дбайливо вела своїх дітей по стежці знань до світлого майбутнього. Своїми мудрими порадами, чуйним ставленням і справедливими настановами вона допомагала малюкам долати непростий шлях осягнення знань. Вона,…

Довготривалий проєкт для педагогічних працівників «Історія моєї школи» Розділ І «Вчитель... про вчителя» Для своїх учнів ви – найкраща Кажуть, що вчитель – це не професія, а спосіб життя, стан душі, стиль, манера говорити, захоплювати, переконувати, майстерність вести за собою, мотивувати й діяти. А коли це ще вчитель літератури – це та людини, яка закохана в мистецтво слова й допоможе учневі пізнати світ прекрасного. Ніна Василівна Боярин – учитель, яка стала для нас у далекому 1980 році зразком усього: спілкування, творчості, висловлення власної думки, одягу та зачіски. Як хотілося поговорити з нею про все: підготовку до шкільного вечора, прочитану книжку, отриману оцінку, цікаві уроки інших педагогів. Навіть просте зауваження Ніни Василівни виховувало! Її уроки – цікава та захоплююча подорож у світ художнього слова, неймовірна атмосфера довіри, надійна площина взаємодопомоги та людяності. І все це про неї – учительку літератури, молоду ,красиву, щиру, справжню. Уже тоді Ніна Василівна вчила нас бути справжніми: говорити про прочитане так, як думаєш, як зрозумів, а не тільки так, як того вимагає підручник; дружити з тим, кого дійсно вважаєш своїм товаришем; закохуватися так, щоб не принижувати…